Мієлома: які її симптоми та як її діагностують

Мієлома, частіше відома як множинна мієлома, – це злоякісне захворювання крові, при якому порушується робота кісткового мозку – тканини всередині кісток, де формуються клітини крові. У нормі кістковий мозок виробляє різні види клітин: еритроцити (переносять кисень), лейкоцити (борються з інфекціями) та тромбоцити (зупиняють кровотечу). Але при мієломі відбувається аномальне розростання одного типу клітин – плазматичних клітин, які в здоровому організмі виробляють антитіла – білки, що захищають від інфекцій. Через це патологічні плазматичні клітини накопичуються в кістковому мозку та заміщують здорові клітини, порушуючи утворення нормальної крові і знижуючи імунний захист. Одночасно вони продукують аномальні білки, які не виконують захисну функцію і можуть шкодити ниркам та іншим органам.

Хто частіше хворіє на мієлому і наскільки це поширено

Мієлома – рідкісний тип раку, і найчастіше його виявляють у людей похилого віку (зазвичай старше 65 років). Молоді люди хворіють значно рідше, і випадки у пацієнтів молодше 40 років становлять лише невелику частину всіх діагнозів. В Україні поширеність мієломи становить приблизно 1,7 випадку на 100 000 населення на рік. Вона складає близько 1,8 % від усіх злоякісних новоутворень і приблизно 17 % усіх онкологічних захворювань крові.

Симптоми множинної мієломи (що найчастіше турбує пацієнтів)

Як зазначають фахівці Лікарні ізраїльської онкології LISOD, часто на ранніх етапах мієлома не викликає жодних помітних скарг, і людина дізнається про хворобу під час планових аналізів крові або сечі. Але з прогресуванням захворювання з’являються характерні симптоми, які виникають через те, що злоякісні клітини впливають на кістки, кровообіг, імунітет і роботу органів.

• Біль у кістках і проблеми з опорно-руховим апаратом. Одним із найчастіших симптомів є постійний або наростаючий біль у кістках, особливо в: спині (хребті), ребрах, тазі або плечах. Поява болю пов’язана з тим, що мієломні клітини руйнують кісткову тканину (осередки остеолітичних ушкоджень), що робить кістки ослабленими і крихкими. Це може призводити до переломів навіть після невеликих навантажень.
• Втома та слабкість. Якщо аномальні клітини витісняють нормальні клітини крові, це часто призводить до анемії (низький рівень червоних кров’яних тілець). Через це організм отримує менше кисню, і людина відчуває швидку втомлюваність, слабкість, задишку при фізичному навантаженні, запаморочення або блідість шкіри. Анемія – дуже характерний прояв мієломи і може бути одним з перших симптомів, які з’являються до діагнозу.
• Часті інфекції. Мієлома «пригнічує» нормальний імунітет – у хворого зменшується кількість здорових лейкоцитів, що борються з інфекціями. У результаті частішають респіраторні інфекції, важче піддаються лікуванню простуда та пневмонія, можуть виникати інші бактеріальні інфекції, які довго не проходять. Це пов’язано не з ослабленням внаслідок втоми, а саме з порушенням формування нормальних імунних клітин.
• Порушення роботи нирок. Аномальні білки, які виробляють мієломні клітини, можуть накопичуватися і пошкоджувати нирки. На ранніх стадіях порушення функції нирок може мати безсимптомний перебіг, але з часом можуть з’явитися: набряки (особливо в ногах), підвищена стомлюваність, зміни кількості сечі, нудота або зниження апетиту. Такі зміни важливо виявити завдяки регулярним аналізам крові та сечі, оскільки ниркова недостатність – серйозне ускладнення мієломи.
• Підвищений рівень кальцію в крові (гіперкальціємія). Руйнування кісток може призвести до того, що в кров вивільняється занадто багато кальцію. Це може викликати: сильну спрагу та часте сечовиділення, запаморочення, нудоту, запор, відчуття «туману» в голове або плутанину. Високий рівень кальцію – небезпечний стан, що вимагає невідкладної медичної допомоги.
• Інші можливі прояви. Менш специфічні, але також можливі симптоми включають: незрозумілу втрату ваги, легку кровоточивість або синці через низький рівень тромбоцитів, оніміння або поколювання в руках чи ногах, загальна слабкість або зниження фізичної активності.

Навіть якщо жоден симптом окремо не здається «серйозним», їх поєднання – особливо при болі в кістках, частих інфекціях, вираженій втомі або змінах у звичних аналізах крові – треба обговорити з лікарем. Це може допомогти діагностувати мієлому на більш ранній стадії.

Діагностика множинної мієломи

Діагностика мієломи – складний і багатоступеневий процес, оскільки на ранніх стадіях захворювання часто не має явних симптомів. Завдання лікаря – виявити зміни в кістковому мозку, крові та органах до того, як з’являються серйозні ускладнення.

1. Аналізи крові

Основу діагностики становлять аналізи крові, які дозволяють виявити ознаки мієломи:

• Загальний аналіз крові – може показувати анемію (низький рівень червоних кров’яних клітин) та зниження тромбоцитів або лейкоцитів.
• Біохімічний аналіз крові – дозволяє оцінити роботу нирок, рівень кальцію, білка та інших важливих показників.
• Спеціальні тести на білки мієломи – наприклад, сироватковий протеїн електрофорез та імуноглобуліни, які допомагають виявити аномальні білки (M-протеїн), що виробляють мієломні клітини.

2. Аналіз сечі

При мієломі аномальні білки можуть виділятися з сечею. Тому лікар може призначити:

• Тест на наявність специфічного протеїну – визначає аномальні білки в сечі.
• Добовий забір сечі – для більш точної оцінки кількості білка.

3. Біопсія кісткового мозку

Це ключовий етап діагностики. Біопсія кісткового мозку дозволяє:

• Визначити кількість аномальних плазматичних клітин.
• Провести цитогенетичне та молекулярне дослідження для оцінки агресивності мієломи.
• Підтвердити точний діагноз перед початком лікування.

Процедура виконується під місцевою анестезією, зазвичай з кульшової кістки.

4. Візуалізаційні методи

Щоб оцінити стан кісток та наявність ушкоджень, лікар може призначити:

• Рентгенографія кісток – для виявлення остеолітичних уражень.
• Комп’ютерна томографія (КТ) або МРТ – дають більш детальну інформацію про кісткові зміни та ураження спинного мозку.
• ПЕТ-КТ – допомагає оцінити активність хвороби та виявити ураження поза кістками.

5. Інші дослідження

Залежно від симптомів лікар може призначити:

• УЗД нирок або інші методи оцінки функції нирок.
• ЕКГ та ЕхоКГ, якщо є підозра на вплив мієломних білків на серце.
• Додаткові лабораторні дослідження для контролю імунного статусу.

Діагностика мієломи завжди комплексна: кров, сеча, кістковий мозок і візуалізація. Такий підхід дозволяє точно визначити стадію хвороби, оцінити ризики ускладнень і підібрати ефективну терапію.

В Україні сучасні центри гематології та онкології використовують всі ці методи, включно з високоточними молекулярними тестами, що дозволяє встановити діагноз максимально рано і розпочати лікування з найкращим прогнозом.

Виживаність при множинній мієломі

Прогноз при множинній мієломі значно поліпшився за останні десятиліття завдяки розвитку сучасних методів лікування, включно з таргетною терапією, імунотерапією та трансплантацією стовбурових клітин. Тривалість життя пацієнтів залежить від багатьох факторів, серед яких стадія захворювання на момент діагнозу, загальний стан здоров’я та наявність супутніх хвороб, а також біологічні особливості мієломних клітин, які можуть визначати агресивність хвороби.

На ранніх стадіях, коли мієлома ще не викликала серйозних ушкоджень кісток або нирок, прогноз для пацієнтів зазвичай значно кращий. Молодші пацієнти без тяжких супутніх захворювань переносять лікування легше і мають більшу тривалість життя. Завдяки сучасним терапевтичним протоколам середня п’ятирічна виживаність при мієломі у світі становить близько 50-60 %, а в пацієнтів, які отримують комплексне лікування з трансплантацією та новими препаратами, вона може перевищувати десять років.

Сучасна медицина дозволяє контролювати мієлому, навіть якщо повного лікування досягти неможливо. Раннє виявлення хвороби, регулярне спостереження у онколога та застосування сучасних методів терапії значно підвищують якість життя пацієнтів і дають реальні шанси на довге та активне життя.