У вівторок, 16 квітня, Львів віддасть останню шану двом військовим, які загинули, боронячи Україну, — Євгену Шаповалову та Володимиру Розумному.
Прощання з Володимиром Розумним розпочнеться о 09:30 у храмі Петра і Павла в селі Липники поблизу Львова. Опісля, об 11:00, у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла відбудеться спільна церемонія прощання з обома загиблими. Близько 11:30 на площі Ринок пройде загальноміське прощання. Поховання Героїв відбудеться на двох головних цвинтарях Львова: Євгена Шаповалова — на Личаківському, Володимира Розумного — на Голосківському (поле почесних поховань).
Життєвий шлях Євгена Шаповалова
Євген Шаповалов народився 29 квітня 1973 року в Казахстані. Ще немовлям переїхав разом із родиною до Маріуполя, де й виріс. Навчався у місцевій школі №9, а згодом здобув дві вищі освіти — у сфері банківської справи та правознавства. Після завершення навчання проходив строкову службу у протиповітряній обороні.
Протягом двох десятиліть працював у структурі податкової міліції. У 2017 році підписав контракт із Державною прикордонною службою. Захоплювався садівництвом і вирощуванням квітів, мав глибоку любов до природи.
З початком повномасштабного вторгнення РФ його сім’я переїхала до Львова, а сам він вирушив на фронт. Служив у 1-му прикордонному Донецькому загоні, захищаючи східні рубежі України. Посмертно удостоєний звання полковника.
У нього залишилися мама, дружина, дві доньки та брат.
Володимир Розумний — символ військової честі
Володимир Розумний народився 8 квітня 1983 року в Дрогобичі на Львівщині. Навчався у Прикарпатському військово-спортивному ліцеї, а далі — у Полтавському військовому інституті зв’язку.
Був кадровим військовим і служив у 76-му окремому полку зв’язку імені В’ячеслава Чорновола. Згодом — у Повітряному командуванні «Захід». Після вторгнення Росії воював на Донеччині, останнім часом перебував у складі військової частини А0306.
Його служба була відзначена низкою нагород — зокрема, «Знаком пошани» Міністерства оборони та почесним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Хрест Військова честь». У вільний час вивчав іноземні мови й постійно вдосконалювався.
Рідні згадують його як людину з великим серцем, що втілювала в собі справжню військову гідність і доброту.
У Володимира залишилися мама, дружина та донька.
Львівська громада схиляє голови перед подвигом Героїв, які віддали життя за майбутнє України.
