У січні львівська сцена приймає унікальну постановку – рок-оперу «Патріот», створену командою Київської опери під керівництвом Петра Качанова. Постановка не тільки відверта, а й гостра, розповідає не лише про мистецтво, а й про саму сутність національної ідеї, культури й сучасної України.
Керівник театру Петро Качанов свідомо залишився вірним назві, що одразу провокує: «Я розумів і тепер розумію, що сама назва “Патріот” очікувано тригерна. Бо в цьому слові в наших українських реаліях криється певна проблема, певний драматизм… У кожного з нас свій контекст усвідомлення наших цінностей».
Для нього, як і для всієї трупи, вибір некомерційної теми та роботи з україномовною класикою – це не питання прибутку, а позиції. «Культура і музика – це завжди ідеологія країни і ідеологія нації», – стверджує Качанов, наголошуючи: глядач має отримати не лише естетичне задоволення, а й поштовх до переосмислення власної ідентичності.
Прем’єра, яка залишає слід
Вже після першої вистави стало зрозуміло: задум і сцена – різні речі. Деякі несподіванки для режисера стали відкриттям:
“Коли на першій виставі, вже після так поклонів, зал почав співати Гімн України – це справді була несподіванка. І подумалося, що, напевно, робота зроблена недаремно”, – зізнається Качанов.
Ще одним сильним моментом для всієї команди стала сцена в Михайлівському Золотоверхому, коли глядачі несподівано піднялися для хвилини мовчання. Такі миті створюють особливу енергетику і, за словами автора, показують – театр здатний викликати справжні емоції.
Свобода постановки і відкритість театру
Унікальність постановки «Патріот» полягає не лише у відході від консервативного формату. Колектив театру активно змінює лібрето, акценти, доповнює виставу – адже текст написаний власноруч і залишається гнучким для розвитку. Це дає простір для творчих пошуків і сучасних сенсів.
Київська опера відкриває двері для всіх – тут немає суворого дрес-коду чи елітарності. Прем’єра вказує: театр може бути доступним та живим, а не зашкарублим в офіціозі.
Особистий досвід і режисерська кухня
Сам Петро Качанов не приховує, що режисура для нього – виклик. У новій ролі він був змушений поєднувати творчість з адміністративною рутиною: «Я ставлю виставу, і про костюми чи бутафорію дбаю теж я. Ні, більше я в ці експерименти гратися не буду… Це був мій, можливо, не перший, але точно останній раз», – іронізує Качанов.
За словами керівника, вибір взятися за режисуру був вимушеним: «Я розмовляв з іншими режисерами, пропонував їм це поставити… Але коли чую, що вони не знають, хто такі “Брати Гадюкіни”, розумію: це не їхня історія». І тому головний герой опери – Любомир – такий, яким його задумав саме автор, а не інший режисер.
Гастролі у Львові: нові сенси і діалог
Постановка у Львові для Київської опери – це спроба діалогу з іншим глядачем. «Мені здається, що львівській публіці це буде цікаво, бо тема їй ближча… Але й тут існує певний драматизм: кожен глядач сприймає сенси по-своєму», – переконаний Качанов. Театр стає простором не лише обміну енергією, а й взаємозбагачення поглядів і цінностей.
Сьогодні «Патріот» – це відверта розмова про покоління, вибір, внутрішню свободу. І головне – про українську ідентичність, яка народжується не лише у війні, а й у культурі та мистецтві.
